40 років тому світ змінився назавжди. Чорнобиль — це не просто дата в календарі чи сторінка в підручнику, це жива рана, яка не заживає, і водночас символ неймовірної мужності. Нещодавно учні та учениці 7-Б та 7-В класів мали за честь зустрітися з людиною-легендою — ліквідатором Миколою Михайловичем Матюшенком. Слухаючи його спогади, діти відчували не лише неймовірну силу духу, а й той глибокий, тихий біль, який досі супроводжує кожне його слово. Це біль не лише за втрачене здоров’я, а й за друзів, яких уже немає поруч та за квітучий край, що в одну мить став зоною відчуження. Діти в очах Миколи Михайловича вбачали відлуння тих днів, коли невідомість лякала більше за радіацію. Ми звикли згадувати про цю трагедію лише 26 квітня. Але Чорнобиль не має терміну давності. Пам’ять про цей подвиг має жити в наших щоденних діях. Низький уклін та щира подяка вам, ліквідатори! Дякуємо за кожне збережене життя, за можливість дихати й жити на цій землі. Ви вистояли в ядерному пеклі, щоб дати шанс нам. Наша пам’ять має бути не лише на словах, а й у реальній підтримці тих, хто захистив світ ціною власного майбутнього. На знак пошани та як символ відродження діти долучилися до екологічної ініціативи — висадки дерев. Нехай ці молоді саджанці стануть живим нагадуванням про те, що життя завжди перемагає руйнацію, а ми зобов’язані берегти нашу землю кожного дня. Пам’ятаємо. Дякуємо. Діємо.

Про автора